Мікротунелювання — сучасна технологія, що дозволяє здійснювати прокладку трубопроводів різного діаметра в складних гідрогеологічних умовах, у т.ч. скельних породах, без розкриття поверхні. Особливо ефективне застосування мікротунельних щитових комплексів в умовах щільної міської забудови при прокладанні на значних глибинах на відстань до 1,0 км.
Важливі особливості мікротунелювання — це висока точність проходки і постійний контроль траєкторії.

Для будівництва колектора вистачає двох стволів — стартового і прийомного, глибина яких відповідає глибині прокладки мереж. Залежно від діаметру колектора, геологічних та місцевих умов складається комплект устаткування. У стандартному виконанні прохідницький щит оснащений голівкою з чотирма ребрами, на яких встановлені стрижневі й штихельные різці. Самі ребра також дроблять більші шматки породи в процесі проходки. Стандартний щит здійснює проходку в ґрунтах від 1-ої до 5-ої категорії міцності.

Гідроциліндри керування усередині щита дозволяють здійснювати поворот керованої передньої частини щита на кут до 4º, таким чином змінюючи напрямок проходки.

Керування напрямком проходки здійснюється високоточним комплексом наведення з використанням комп'ютерної й лазерної техніки. При цьому досягається точність порядку 1,5 мм незалежно від довжини траси.

Застосування бентонітової суміші та проміжних домкратних станцій дозволяє:

• здійснювати прокладку трубопроводу по всій довжині траси без будівництва проміжних шахтних стволів;
• значно збільшувати довжину трубопроводу, що прокладається;
• не перевищувати припустиме для труб зусилля продавлювання.
  

У якості силового приводу при проходці використовуються стаціонарні або мобільні электро- або дизельні агрегати.